День хрещення Київської Русі відзначається в Україні згідно з Указом Президента від 25 липня 2008 року щорічно 28 липня. 

Разом з тим цього ж дня Православна церква вшановує пам’ять рівноапостольного князя Володимира – хрестителя Русі. У документі відзначається необхідність відзначення на належному рівні, зважаючи на важливість прийняття християнства для розвитку українського суспільства як невід'ємної частини європейської цивілізації, визнання ролі хрещення Київської Русі - України для української державності, збереження та розвитку національної культурної та історичної спадщини.

Папа Римський Франциск упродовж 26-31 липня перебуватиме з візтом у Польщі, під час якого він візьме участь у XXIX Світових днях молоді (CДМ), які відбудуться у цей період.

“З нагоди найближчих Світових днів молоді, які відбудуться у Кракові, приймаючи запрошення найвищої влади Речі Посполитої і польського духовенства, Його Святість Франциск перебуватиме з пастирським візитом у Польщі з 27 по 31 липня”, – йдеться у повідомленні Ватикану.

Світові дни молоді – католицький з'їзд, який має святковий характер і орієнтований на молодих людей з усього світу. Хоча подію організовує Католицька церква, запрошення поширюється на всіх молодих людей, незалежно від віросповідання.

У XXIX СДМ вже задекларували свою участь понад півмільйона осіб із 157 країн світу.

Особливості вивчення предметів духовно-морального спрямування у загальноосвітніх навчальних закладах у 2016/2017 навчальному році

Відповідно до Типових навчальних планів загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням українською мовою і вивченням етики чи курсів духовно-морального спрямування (додаток 13 до наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 03.04.2012 р. № 409 в редакції наказу Міністерства освіти і науки України від 29.05. 2014 № 664) у 2015/2016 навчальному році в 5-6 класах продовжується вивчення предмета «Етика» або інших курсів духовно-морального спрямування. Для шкіл, що користуються іншими Типовими планами, ці курси можуть вивчатись за рахунок варіативної складової. Натепер Міністерством рекомендовано такі програми:

«Етика» (вид-во «Перун», 2005),

«Християнська етика в українській культурі» (вид-во «Сім кольорів», 2013),

«Біблійна історія та християнська етика» (вид-во «АСМІ», Полтава,2011),

«Основи християнської етики» (вид-во «Літера ЛТД», 2011).

Міністерство освіти і науки України передбачило можливість вивчення в школах етики або інших предметів духовно-морального спрямування не лише в варіативній, але і в ІНВАРІАНТНІЙ складовій навчального плану.

Викладання основ християнської етики в загальноосвітніх навчальних закладах відбувається за умови письмової згоди батьків та за наявності підготовленого вчителя.

Зміст курсів духовно-морального спрямування не передбачає катехізацію, неприпустимим є також нав’язування учителем дітям власних поглядів у ставленні до тих чи інших Церков, примусу дітей до молитви під час уроків, відвідування церковних служб тощо.

Предмети духовно-морального спрямування слід викладати в тісній співпраці з батьками, давати їм можливість відвідувати уроки і позакласні заходи з предмета.

10 заповідей для батька

I. Перший обов’язок батька по відношенню до дітей – любити їхню маму.
Виховання – завжди командна гра. Батько може захистити матір, підміняючи її, даючи їй можливість відпочити, відновитися і знайти трохи часу для себе.

II. Батько перш за все повинен “бути”.
Його присутність повинна означати: “Ви, моя сім’я, – найголовніше в моєму житті”. Бути у випадку батька означає спілкуватися з дітьми, обговорювати їхні проблеми, залучати їх, наскільки це можливо, до участі у своєму житті. І навчитися помічати всі малі і великі знаки, які постійно надсилають діти.

III. Батько є прикладом, хоче він того чи ні.
Батько – зразок чесності, порядності і доброзичливості. Навіть якщо діти не помічають цього, а іноді і заперечують, насправді вони дивляться на те, що і як робить батько і чому він робить так, а не інакше. Те, що ми називаємо совістю, багато в чому залежить від батька.

IV. Батько гарантує надійність.
Батько – це охоронець. Вся сім’я чекає, що батько захистить її. Батько охороняє також тоді, коли визначає певні правила, часові та просторові обмеження, іноді забороняючи певні речі. Це найкращий спосіб сказати: “Я дбаю про тебе”.

V. Батько заохочує і надає сил.
Батько доводить свою любов повагою, слухаючи і приймаючи. Його любов – справжня, як у тих, хто говорить: “Що б не трапилося, я завжди з тобою!” Завдяки цьому у дітей з’являється самоповага. Батько завжди готовий допомогти своїм чадам, компенсуючи їхні слабкості.

В приміщенні актової зали Івано-Франківського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти відбувся 2-й етап обласного постійно діючого семінару керівників районних (міських) методичних об’єднань учителів основ християнської етики “Особистість учителя основ християнської етики в сучасному українському суспільстві” за участю методистів, учителів області, науковців, духовенства та представників чернечих згромаджень.

     У ході заходу аналізувалися як загальні аспекти взаємозв’язків катехези та основ християнської етики, шляхів розвитку міжконфесійного діалогу тощо, так і вузькопрофільні компоненти процесу вивчення основ християнської етики, зокрема узагальнення методичних напрацювань із впровадження у навчальний процес викладання основ християнської етики елементів теоцентризму, релігійної толерантності тощо.

       Планом роботи семінару було передбачено проведення науково-теоретичного та практичного модулів. У рамках першого із доповідями виступили Світлана Сміх, Галина Гришко, с. Марія із згромадження Воплоченого Слова, Ігор Дрогобицький. Практичний модуль передбачав ознайомлення присутніх із такою формою роботи із текстами св. Письма, як “legtio divina”. У реалізації цього завдання провідну роль відіграли Ірина Бурнашова та Інна Бусел, які згодилися виступити у ролі керівників робочих груп.

   Семінар завершився підбиттям підсумків та окресленням загальних ініціатив зі сторони методистів та викладачів предмету до обласного керівництва освітянської галузі, які мали б бути відображені у відповідних резолюціях

9 червня 2016 року Вознесіння Господнє. Це один з 12 головних християнських свят. Як випливає з назви самого свята, ми згадуємо в цей день вознесіння на небо Господа нашого Ісуса Христа і його обітниця про друге пришестя. Це свято завершує земне служіння Ісуса Христа і Він, перемігши смерть, підноситься на небо і в своїй особі підносить людську природу. Христос відкрив можливість кожній людині під загального воскресіння піднестися в небесний храм до Божого престолу.

Свято Вознесіння відзначається завжди в сороковий день після Великодня. 

    Число сорок має особливий містичний сенс. Це завжди було закінченням великих подвигів. У Старому завіті за Законом Мойсея в сороковий день немовляти приносили у Храм для посвячення Господу. Сам Спаситель постив сорок днів і ось у сороковий день після Воскресіння Господь піднісся на небо, про що нам розповідають Євангелісти Марк і Лука і книга діянь Святих Апостолів.

        Перш за все, свято Вознесіння — це свято неба, коли ми відкриваємо для себе Царство Боже як справжню справжню Батьківщину. Ми відділені від Небесного Царства гріхом, і через своє Воскресіння і Вознесіння на небо Господь повертає нам можливість повернутися в свій справжній вічний рідний дім, в царство вічного життя — в царство Боже.

Перше урочисте Святе Причастя