В приміщенні актової зали Івано-Франківського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти відбувся 2-й етап обласного постійно діючого семінару керівників районних (міських) методичних об’єднань учителів основ християнської етики “Особистість учителя основ християнської етики в сучасному українському суспільстві” за участю методистів, учителів області, науковців, духовенства та представників чернечих згромаджень.

     У ході заходу аналізувалися як загальні аспекти взаємозв’язків катехези та основ християнської етики, шляхів розвитку міжконфесійного діалогу тощо, так і вузькопрофільні компоненти процесу вивчення основ християнської етики, зокрема узагальнення методичних напрацювань із впровадження у навчальний процес викладання основ християнської етики елементів теоцентризму, релігійної толерантності тощо.

       Планом роботи семінару було передбачено проведення науково-теоретичного та практичного модулів. У рамках першого із доповідями виступили Світлана Сміх, Галина Гришко, с. Марія із згромадження Воплоченого Слова, Ігор Дрогобицький. Практичний модуль передбачав ознайомлення присутніх із такою формою роботи із текстами св. Письма, як “legtio divina”. У реалізації цього завдання провідну роль відіграли Ірина Бурнашова та Інна Бусел, які згодилися виступити у ролі керівників робочих груп.

   Семінар завершився підбиттям підсумків та окресленням загальних ініціатив зі сторони методистів та викладачів предмету до обласного керівництва освітянської галузі, які мали б бути відображені у відповідних резолюціях

9 червня 2016 року Вознесіння Господнє. Це один з 12 головних християнських свят. Як випливає з назви самого свята, ми згадуємо в цей день вознесіння на небо Господа нашого Ісуса Христа і його обітниця про друге пришестя. Це свято завершує земне служіння Ісуса Христа і Він, перемігши смерть, підноситься на небо і в своїй особі підносить людську природу. Христос відкрив можливість кожній людині під загального воскресіння піднестися в небесний храм до Божого престолу.

Свято Вознесіння відзначається завжди в сороковий день після Великодня. 

    Число сорок має особливий містичний сенс. Це завжди було закінченням великих подвигів. У Старому завіті за Законом Мойсея в сороковий день немовляти приносили у Храм для посвячення Господу. Сам Спаситель постив сорок днів і ось у сороковий день після Воскресіння Господь піднісся на небо, про що нам розповідають Євангелісти Марк і Лука і книга діянь Святих Апостолів.

        Перш за все, свято Вознесіння — це свято неба, коли ми відкриваємо для себе Царство Боже як справжню справжню Батьківщину. Ми відділені від Небесного Царства гріхом, і через своє Воскресіння і Вознесіння на небо Господь повертає нам можливість повернутися в свій справжній вічний рідний дім, в царство вічного життя — в царство Боже.