Віра у себе + наполегливість = Успіх!

Поради. Як виробити  в дітей наполегливість

   Наполегливість — це важлива вольова якість, це вміння підкоряти свої дїі поставленій меті і, долаючи перешкоди, доводити розпочату справу до кінця. Виховання наполегливості починається дуже рано. Дитина багато чого не вміє, далеко не все їй вдається. Зустрівшись із труднощами, вона втрачає інтерес до розпочатої справи. У неї може виробитися звичка залишати справу незавершеною, як тільки виникне потреба докласти зусиль. Від батьків залежить не допустити появи такої звички.

    Доброзичливо, але неухильно вони повинні вимагати від дітей виконання всіх справ, які вони розпочинають, будь то гра, заняття ліпленням, малюванням, робота по господарству, самообслуговування.

              Здатність домагатися поставленої мети й уміння доводити справу до кінця особливо знадобляться дитині, коли вона стане школярем. Навчання потребує великої напруги, вольових зусиль, працездатності. Багато задач, поставлених учителями, здаватимуться сину або доньці складними. Але не слід батькам квапитися зі своєю допомогою. Вони можуть спрямувати думку дитини, дати пораду, але все ж таки домогтися того, щоб школяр знайшов рішення самостійно. Не можна виховувати наполегливість криком, наказами, покараннями. Це лише викликає в дітей негативне ставлення до своїх обов’язків і послабляє їхню волю. Особистий приклад батьків, заслужена похвала, заохочення, поради, вказівки без роздратування і моралізування — усе це допоможе дитині стати наполегливою. Може знадобитися й критика — відвертий осуд млявості і безвільності. В усіх випадках від батьків вимагається єдність і послідовність у своїх вимогах.
       Наполегливості вчить праця. Без праці і подолання перешкод вона взагалі не може виникнути і проявитися. Особливо важлива праця, яка на виду в багатьох людей. Колектив контролює, не дозволяє зупинитися на половині дороги. Треба всіляко заохочувати участь дітей у різних суспільно корисних справах, ставити дітей у такі умови й залучати до такої діяльності, де потрібно виявити наполегливість.
        Від наполегливості слід відрізняти впертість, прагнення наполягати на своєму, не слухаючи ніяких розумних доводів і пояснень, навіть якщо самому від того буде гірше. Іноді деякі батьки не без гордості говорять: «Він у нас такий наполегливий, якщо вже захотів, щоб йому купили іграшку, обов’язково свого доможеться». Така «наполегливість», а точніше,  розпещеність і впертість приносять шкоду, псують характер, роблять дитину нездатною переборювати свої слабості й досягати серйозної мети.