«Кожна народжена дитина - це звістка про те, що Бог ще не розчарувався в людях» Рабіндранат Тагор Школа покликана для того, щоб робити свою справу так високомайстерно, щоб Богу не давати приводу розчаровуватись в людях. Дитина навчаючись в школі, не готується до життя, а живе. Важливо вибудувати виховний простір навколо неї таким чином, щоб він сприяв гармонізації відносин між дітьми і навколишнім середовищем, щоб учні відчували любов до них, позитивну енергію, позитивно сприймали життя, щоб в них формувалось ціннісне ставлення до світу, культури, щоб вони усвідомлювали своє місце серед інших. Необхідною передумовою соціальних реформ в українському суспільстві і їх успішного проведення з орієнтацією на майбутнє країни є духовно-моральне виховання підростаючого покоління, оскільки недооцінка процесу формування особистості призводить до соціальних деформацій, суспільної апатії громадян та інших негативних явищ. Адже реформування різних сфер життя країни потребує високої духовності, моральності та визнання етичних цінностей як регуляторів поведінки. У цьому контексті духовність є сенсом буття людини, що підносить і спрямовує її на осягнення здобутків культури, формування особистісних цінностей, самовдосконалення, розширення людських можливостей. І тому духовний розвиток особистості слід розпочинати якомога раніше, з перших років життя дитини. Головні суспільні інституції, які покликані здійснювати духовне виховання особистості – сімя, школа і церква. На жаль, кожна з цих інституцій самостійно не може справитися з цим відповідальним і нелегким завданням. Сьогодні вітчизняна система освіти має особливу місію, синтезувати в собі виховні впливи інших інституцій і здійснювати духовно-моральне виховання починаючи з дитячого садочКа, а середня школа і вищі навчальні заклади...